Білокриницька трагедія 1941 року вважається однією з найкривавішою розправою кремлівських окупантів з мирним населенням, що прагнули свободи.
1 квітня 2017 року виповнилося 76 років з часу трагічних подій, що відбулися 1 квітня 1941 року в урочищі "Варниця", неподалік села Біла Криниця, Глибоцького району, Чернівецької області. Тоді радянські прикордонники відкрили вогонь по колоні людей, що намагалися мирно перейти з СРСР до Румунії. Тоді, у 41-му, селяни-буковинці – переконалися у фальшивості заяв про захист інтересів простих людей у тоталітарному суспільстві. Вони стали заручниками двох великодержавних ідеологій, втілювачі яких, задля досягнення своєї мети, не рахувалися з людським життям.
В урочищі Варниця відбулась поминальна панахида та траурний мітинг. Участь взяли генеральний консул Румунії в місті Чернівці Елеонора Молдован, народний депутат України Григорій Тіміш, голова Чернівецької обласної ради Іван Мунтян, голова Глибоцької районної ради Петро Панчук, перший заступник голови Глибоцької районної державної адміністрації Віталій Коломієць, заступник керівника апарату Чернівецької обласної державної адміністрації Олександр Шкурідін, духовенство, громадськість, гості з Румунії.
Поминальну панахиду було проведено духовенством Буковини та Румунії. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих буковинців, поклали вінки та квіти до підніжжя пам’ятного знаку.
"Ім не тільки не дозволили вільно жити, а навіть й не дали по-людськи померти."
In masacrul de la Fantana Alba, la cativa kilometri de granita cu Romania, au murit, spun martorii locali, peste 3.000 de romani bucovineni, intr-una dintre cele mai cumplite drame ale istoriei noastre. Pe 1 aprilie 1941, o coloana tacuta formata din femei, copii, barbati, purtand un steag alb, dar si icoane, cruci si prapuri din biserica, se indrepta catre frontiera cu Romania. Oamenii aflasera, de la agitatori ai serviciilor speciale sovietice care au cutreierat satele pe Valea Siretului timp de cateva saptamani, ca 'se va deschide granita pe 1 aprilie', recent trasata in urma pactului Ribbentrop-Molotov si ca, astfel, se vor putea refugia in Patria Mama, de care fusesera despartiti atat de brutal. Isi doreau sa-si reuneasca familiile si sa evite traiul intr-o tara in care nu cunosteau limba si care era amenintata de teroarea sovietica. Insa nu au mai apucat sa-si indeplineasca visul. Ajunsi la cativa kilometri de frontiera, in locul numit Varnita, au fost somati de granicerii sovietici sa se opreasca si, pentru ca nu au facut-o, au fost secerati cu rafale de mitraliere. Au fost aruncati in gropi comune, unii ingropati de vii, iar supravietuitorii au fost urmariti, torturati si deportati.
Acum, in padurea de la Varnita, mai multe cruci, o bisericuta si un monument, ridicate la initiativa romanilor din zona, vegheaza somnul celor cazuti in masacrul denumit si 'padurea Katyn a Romaniei'.
Sambata, 1 aprilie 2017, in acest loc aflat la capatul unui drum forestier greu de strabatut, la aproximativ 50 de kilometri de Cernauti, a avut loc comemorarea celor ucisi. Cateva sute de oameni in haine cernite sau in port popular au venit sa le aduca un omagiu victimelor acestei tragedii.
Au trecut 76 de ani de la masacrul de la Fantana Alba dar inca nu se cunoaste numarul exact al victimelor si nici numele lor. Femei, copii, barbati, toti secerati de mitralierele sovietice, spintecati de sabii sau aruncati de vii in gropi comune isi duc somnul de veci in locuri nestiute, fara sa fie ingropati crestineste. Pe locul unde s-a petrecut masacrul se ridica acum o padure de molizi, plantata la 20 ani dupa tragedie. Trunchiurile inalte, drepte sunt asemenea unor maini indreptate catre cer in rugaciune.
